Кожен великий творчий шлях починається з першої сходинки. Для українського актора театру й кіно Олексія Сьомака такою сходинкою стало навчання у Лозівському фаховому вищому коледжі мистецтв.
Саме тут народжується професійна мрія, формується творча особистість, відкривається сцена як простір безмежних можливостей. Тут майбутні актори, режисери, ведучі та організатори мистецьких подій роблять свої перші впевнені кроки до великого мистецтва, вчаться відчувати сцену, працювати в команді, розкривати власний талант і вірити у себе.
Сьогодні ім’я Олексія Сьомака добре відоме шанувальникам українського театру та кіно. Він – професійний актор театру й кіно, випускник Харківської державної академії культури (курс І.О. Бориса), виконавець ролей у популярних українських серіалах: «Мольфар», «Сліпа», «Відьма», «КОД», «Встигнути до 30», «Голова», актор «Театру для дорослих».
Також Олексій активно працює у сфері рекламних відеопроєктів, співпрацюючи з відомими брендами – KFC, Нова пошта, Сільпо, Monopizza.
Та за професійними досягненнями завжди стоїть історія людини. Щира, жива, справжня.
У 2004 році Олексій вступив до нашого коледжу на відділення «Народне пісенне мистецтво». Навчальна група, яку очолювала Ніна Іллівна Чурилова, стала для студентів справжньою творчою родиною. З теплом і усмішкою Олексій пригадує, що керівниця називала їх «моїми пташенятами».
«Ми постійно «випадали з гнізда», – згадує Олексій. – Придумували різні витівки, іноді тікали з занять, збиралися гуртом, щоб поговорити, посміятися, поділитися чимось своїм – юнацьким і щирим».
Одного разу Ніна Іллівна запросила студентів до себе на дачу, щоб ще більше згуртувати колектив. Веселі «пташенята» настільки захопилися відпочинком, що випадково потоптали квіти, городину й навіть зламали гойдалку. Але у відповідь почули лише добрий сміх і знайоме: «Пташенята ж ви мої!..»
Саме ці прості людські моменти назавжди залишаються у пам’яті та стають частиною великої історії студентських років.
На випускний вечір Олексій прийшов у ковпачку пташеняти – як символ тієї дружби, тепла й атмосфери, які панували у групі. І це було дуже схоже на нього самого – світловолосого, худенького, трохи сором’язливого хлопця, який на перший погляд нічим не вирізнявся серед інших. Але всередині вже жила потужна творча енергія, інтелект і справжній акторський талант.
Особливо яскраво це проявилося під час вивчення дисципліни «Практика культурно-дозвіллєвої діяльності» (викладач Л. І. Шапко). Студенти створювали сценарії, організовували перші мистецькі заходи, працювали над постановками та виконували ролі у навчальних виставах.
Спочатку Олексій ніби стидався сцени, але раптом несподівано для всіх починав розкриватися у ролях – яскраво, органічно, талановито. Його акторська природа зачаровувала і викладачів, і студентів. Особливо запам’ятався образ рожевого Слоненяти з популярного тоді мультсеріалу про пригоди чотирьох друзів – Мавпи, Слоненяти, Папуги та Удава. Саме тоді стало зрозуміло: сцена для нього – не випадковість, а справжнє покликання.
З особливим теплом Олексій згадує і своїх одногрупників, яких називає надзвичайно талановитими людьми. Серед них – Юлія Пущенко, яка працює заступницею директора Лозівської КЗМО № 1; Наталія Мустафаєва – артистка хору Харківського національного академічного театру опери та балету імені Миколи Лисенка; Олеся Котовська – відома фотографиня у Києві; Олександр Шапко – режисер-постановник і ведучий видовищно-театралізованих заходів; Антон Карнаушенко – талановитий співак і незмінний учасник народних свят.
Сам Олексій говорить про себе просто: має музичну освіту, тенор, захоплюється спортом і відеомонтажем, обожнює червоний колір. А ще – мріє зіграти власного Джокера або Біллі Міллігана та знайти себе у сфері озвучування й дубляжу.
Його історія – це не лише історія творчого успіху. Це історія про віру у мрію, про талант, який потрібно вчасно помітити, про викладачів, які стають наставниками, і про студентські роки, що назавжди залишаються у серці. У цій історії справді відчувається щось дуже справжнє – тепло студентських років, любов викладачів, перші творчі кроки й людяність, яка залишається з людиною назавжди.
Колектив Лозівського фахового вищого коледжу мистецтв щиро пишається своїм випускником і бажає Олексію Сьомаку нових яскравих ролей, творчого натхнення, незгасної енергії та безмежної любові глядачів. Нехай на нього завжди чекають нові знімальні майданчики, театральні сцени, сильні ролі та великі прем’єри. Нехай кожен творчий проєкт відкриває нові горизонти, а мрії, народжені ще у студентські роки, продовжують впевнено ставати реальністю.
І нехай у серці назавжди живе те саме світле «пташеня», яке колись зробило свій перший крок до великої сцени.
Дуже символічно, що той сором’язливий хлопець із внутрішнім світлом сьогодні став професійним актором, якого знають і впізнають. Це велика гордість для коледжу й для викладачів, які колись побачили у студенті більше, ніж він сам тоді міг у собі розгледіти
Лариса Шапко












































