Рідне місто наше – Лозова

Лозова – наше рідне місто, де ми народилися, живемо, і працюємо. З нашим містом пов'язані найкращі події нашого життя.

Йдучи вулицями рідного міста, я часто думаю про те, що будинки дуже схожі на людей. У них своє життя, своя історія, своя доля. Скільки всього вони «побачили» на своєму віку! Іноді здається, що вони «дивляться» на нас із любов'ю, знають нас в обличчя.

Сьогодні Лозівська громада Харківської області з початку повномасштабного вторгнення зазнала від російських військ уже 17 ракетних ударів, внаслідок чого зруйновано понад 200 будинків.

Лозівці виїжджають у безпечніші місця. Як же важко розставатися зі своїми рідними місцями: весняними парками, затишними скверами, до щему у серці знайомими вулицями та рідними будинками.

На превеликий жаль, цієї весни ворог вкрав посмішку з нашого обличчя. Вкрав наше блакитне небо, вкрав золото наших полів, вкрав наше мирне життя. Але не зміг вкрасти нашу віру. Віру в нашу єдність, нашу силу й нашу перемогу! Ми віримо в наші ЗСУ і впевнені, що Перемога вже не за горами.

Слава Україні! Слава героям! Слава ЗСУ!

Ми повернемося, рідне місто!

Цей поліптих написали викладачі циклової комісії Декоративно-прикладного мистецтва коледжу на замовлення мерії. На світлині зліва направо: храм - Біла С.Л., міськрада - Савін С.В. та Слободяник М.В., Будинок культури - Гнилицька О.І., залізничний вокзал - Слободяник М.В.

Марина Слободяник біля свого полотна "Залізнична станція «Лозова»"

Дипломна робота Данила Найпака, керівник Гнилицька О.І.

Дипломна робота "Лозова", Микита Дев'ятияров, кер. Слободяник М.В.

Робота з живопису в стилі спонтанного реалізму Лариси Карнаушенко, кер. Слободяник М.В.

Поширити: F P X In