Виставка робіт студентів «Україно, ти для мене диво!»

Ми щасливі від того, що народилися і живемо саме в Україні. Любимо рідну землю за її неосяжні, красиві і безмежні простори. Вийдеш в поле, і очі не можеш відірвати від справжнього моря зрілого жита, яке стоїть, наче непідступні стіни. Увійдеш в це жито, і майже ховаєшся серед його колосків: тільки синє небо стає твоїм дороговказом. Така краса милує і заворожує душу кожного українця. А гори! Вони – неймовірні! А море – воно безкрає! Полонини і степи! Це все – наша земля!

У нашій країні найрозумніші у світі люди, багата земля і достатньо невитрачених ресурсів. Ми – українці! Ми – громадяни України. Ми тут народилися, тут пройшло наше дитинство, тут ми виховуємо своїх дітей і зробимо для своєї країни все, що від нас буде залежати. Впевнені, що українська держава – могутня і миролюбна країна. Ми зможемо мужніти і рости і розвиватися разом з нею.

На тлі історії наша країна ще досить молода, тому її майбутнє повністю в руках наших сучасників та наступних поколінь. Якою ми зробимо нашу Батьківщину, такою вона і буде.

До дня Конституції України організовано онлайн виставку до якої увійшли роботи наших студентів, викладачів, учасників конкурсів «Слобожанські візерунки».

Україно, п’ю твої зіниці – Василь Симоненко

Україно, п’ю твої зіниці
Голубі й тривожні, ніби рань.
Крешуть з них червоні блискавиці
Революцій, бунтів і повстань.

Україно! Ти для мене диво!
І нехай пливе за роком рік,
Буду, мамо горда і вродлива,
З тебе дивуватися повік.

Ради тебе перли в душі сію,
Ради тебе мислю і творю —
Хай мовчать Америки й Росії,
Коли я з тобою говорю!

Одійдіте, недруги лукаві!
Друзі, зачекайте на путі!
Маю я святе синівське право
З матір’ю побуть на самоті.

Рідко, нене, згадую про тебе,
Дні занадто куці та малі,
Ще не всі чорти втекли на небо,
Ходить їх до біса по землі.

Бачиш: з ними щогодини б’юся,
Чуєш — битви споконвічний грюк!
Як же я без друзів обійдуся,
Без лобів їх, без очей і рук?

Україно, ти моя молитва,
Ти моя розпука вікова…
Гримотить над світом люта битва
За твоє життя, твої права.

Хай палають хмари бурякові,
Хай сичать образи — все одно
Я проллюся крапелькою крові
На твоє священне знамено.

Поширити: F P X In