Чорнобиль… Це слово стало символом болю, мужності та людської відповідальності. 40 років тому сталася трагедія, яка змінила долі тисяч людей і залишила глибокий слід в історії України та світу.

Книжкова виставка «Чорнобиль: читання крізь час» – це запрошення зупинитися на мить і доторкнутися до сили слова, що не підвладне часу.

Виставка відкриває сторінки літератури, яка допомагає усвідомити масштаб катастрофи, осмислити пережите та зберегти пам’ять про тих, хто ціною власного життя рятував інших.

Пройти крізь Чорнобиль. Галя Аккерман

Книга Галі Аккерман – це подорож письменника крізь драму Чорнобиля в різноманітних її людських, соціокультурних, професійних аспектах. Це проходження крізь очисний вогонь нового знання, трагічних відкриттів, крізь драму людських доль. Ця книжка також про Чорнобиль як про один з найстрашніших злочинів радянської системи. Незаперечна цінність видання і в тому, що це погляд людини з інших культур – адже авторка суміщає в собі єврейську, російську і французьку культури, родинно пов'язана з Україною.

Одна весна в Чорнобилі. Емманюель Лепаж

Надзвичайно красивий і щирий погляд зі сторони на Чорнобильську трагедію тих, хто живе в зоні відчуження і те, яким є життя після катастрофи. 26 квітня 1986 року, Чорнобиль, ядро реактора атомної електростанції починає плавитися.

Це найбільша ядерна катастрофа ХХ століття. Хмара, навантажена радіонуклідами, пролітає тисячі миль, забруднюючи природу, міста, і людей, які й не здогадувалися про небезпеку і не могли себе захистити. Емманюелю Лепажу було 19 років, коли він недовірливо дивився і слухав ці новини по телебаченню. 22 роки потому, квітень 2008 року: Лепаж їде до Чорнобилю, щоб розповісти, як словом, так й ілюстраціями, про життя вцілілих людей та їх нащадків, які живуть на забрудненій радіацією землі.

Квіти біля Четвертого. Катерина Міхаліцина

За чим так тужить прабабуся, щось видивляючись із вікна багатоповерхівки? Вона назавжди покинула свій дім десь на квітучому Поліссі. Катастрофа відібрала не тільки оселю, а й життя близької людини. Вона збирає трави, що пахнуть рідними краями, й береже спогади, якими поділиться з правнучкою.

Дівчинка малює так само обдаровано, як і її землячка по Чорнобильській зоні, представниця наївного живопису Марія Примаченко, картинами якого свого часу захоплювався Пікассо. Художниця, на відміну від бабусі героїні, залишилася до кінця життя в покинутому селі поблизу регіону.

Марія з полином наприкінці століття. Володимир Яворівський

У романі В. Яворівського «Марія з полином наприкінці століття» трагедія чорнобильської катастрофи розкривається через долю родини Мировичів, оселя яких знаходилась у селі Городища, розташованому всього за двадцять кілометрів від атомної станції. Автор, нічого не приховуючи і називаючи речі своїми іменами, оприлюднює страшну правду про справжні наміри й шляхи імперії до дешевого збагачення, нехтування долями України й українців.