Величне слово українське,
Тобі співатиму пісні!
Я вдячна, що ти стало рідним.
До тебе шлях був непростий.

Я народилася далеко,
Не в Україні, і сюди
Дитям малим – ні, не лелеки –
Батьки з любов’ю привезли.

І раптом я почула мову –
Незвичну, дивну і нову,
Таку пісенну, неповторну,
Дзвінку, барвисто-золоту!

Мов тая чистая перлина,
Вона засіла у мені
І проросла міцним корінням
У моїм серці і душі.

Листочки ніжнії пускала.
Я ж не пручалася, росла.
І те коріння поливала,
Наскільки вміла та могла.

Щоб якнайкраще доглядати,
Щоб зберегти оті ростки,
Багато довелось читати,
Гортати різні словники.

А ще напам’ять вчити вірші,
Бентежні, ніжні і сумні,
Палкі, веселі, найщиріші,
Такі нестримні та земні.

А ще співати. Так, співати,
Бо пісня – то душа моя.
І догляд цей дав результати:
Розквітла мовонька мова!

Убралась гарно, наче квітка,
Всміхалась ніжно навкруги.
Ну що ж, тепер і я вкраїнка!
Мені вже й вірші до снаги!

Та що там вірші – це лиш квіти,
А далі будуть вже й плоди:
Філологічної освіти
Не вистачало ще мені...

Багато років я вже вчитель
Бо мову щиро я люблю!
І намагаюся розкрити
Студентам всю її красу.

Її величність, неповторність,
Коштовні батьківські скарби.
Її безмежність і проворність.
А ще – століття боротьби

За існування та свободу,
За те, щоб вільно ми могли
Вивчати рідну нашу мову.
І щоб усіх перемогли!

Щоб мати ніжно колискову
Співала дитятку вночі.
Щоб змалечку вливалась мова
До української душі.

І щоб ти не впала, не згубилась
В тернистих вікових стежках,
Щоб ти, як фенікс, відродилась.
Широким, добрим був твій шлях.

Моє дзвінкоголосе слово!
Мої незвідані скарби,
Пануй у хаті і у полі,
Брини у пісні молодій!

І ніжно розливайсь у гаю,
Лунай без краю та кінця.
Хай твоя сила зігріває
В окопі нашого бійця.

І хай ніхто вже сплюндрувати
Тебе не сміє! Не дамо
Твоїм ім’ям ми торгувати.
Бо нам усім не все одно!

А тим, хто досі так зрадливо
«Какая разніца» кричать,
Не місце у моїй країні,
Нехай вони навік мовчать.

Співай, чаруй, священне слово!
Живи наповну, досхочу!
Бо не людина я без мови!
Як птах без крил – не полечу.

Не заспіваю навіть пісню
І Богу я не помолюсь.
Без тебе існування прісне,
Без тебе жити я боюсь.

Я вдячна, що ти стало рідним.
До тебе шлях був непростий.
Величне слово українське,
Тобі співаю я пісні!