У цей день повітря наповнюється тихим світлом почуттів – світ ніби дихає ніжністю, а серця відгукуються одне одному тепліше й уважніше. День закоханих нагадує нам: любов – позачасова. Вона живе і сьогодні, і в пам’яті наших пращурів, що вшановували її в обрядах, піснях і погляді на зоряне небо.

Попри те, що Україна поступово долучилася до всесвітнього святкування цього, нібито й не нашого, дня – ми проживаємо його по-своєму: через пам’ять традицій, крізь власну культурну ніжність і глибинне відчуття любові, яке передавалося від покоління до покоління.

Українські автентичні свята кохання завжди були пов’язані з природою, культом предків та ритмом календарних циклів – не з листівками, а з живими символами почуттів.

Наші предки вшановували любов так:

— Свято Лади – весняне пробудження серця. Покровительку шлюбу й гармонії величали дарами, а юнаки та дівчата сходилися на сватання й заручини.

— Івана Купала – ніч вогню й води, коли вінки пливли рікою, а руки закоханих міцнішали над полум’ям – на віру в долю й спільний шлях.

— Андріївські вечорниці (Калита) – сміх, таємні ворожіння й символічне кусання коржа-долі – пошук того, з ким ділити життя.

— День Петра та Февронії – спогад про подружню відданість і молитви за сімейну злагоду.

— Покрова – час весільних надій, коли осінь благословляла нові союзи й мрії про пару.

Любов для наших пращурів була не лише почуттям – це була сила, що поєднувала людину з природою, родом і майбутнім.

Нехай і сьогодні вона огортає вас світлом – ніжним, вірним, життєдайним. Бажаємо щирих слів, теплих обіймів, взаємності у серці та гармонії в душі.

У цей світлий день всіх закоханих музичним дарунком вітають викладач коледжу Анар Абрамкін і здобувачка освіти Надія Любченко – даруючи мелодію почуттів, що не потребує перекладу. Саксофон: Анна Верпета. Кліпмейкер – Микола Бовкун.