Володимир Підпалий
«Луна»
Поїхали туди, де рідне поле,
і ліс, і річка, й місяць на воді
на стьожках хвиль, немов мала дитина,
гойдається поволеньки… Тоді
засміємося голосно і вільно
та й сторожко прислухаймось: луна
відіб’ється й покотиться над нами
і нас, мов чуженицю, не впізна…
Джерело: https://virshi.org.ua/luna
Перегляньте завершальну серію пізнавальних відеороликів, з яких ви дізнаєтеся, що ж то покотилося у вірші.
Перейти до Ґуґл-класу
Замовити довідку
Написати звернення
