Методика виявлення й оцінки комунікативних і організаторських схильностей (за Б. Федоришиним і В. Синівським)

 Мета дослідження:

Виявити рівень розвитку комунікативних і організаторських схильностей у респондентів, визначити потенційні можливості для формування ефективної взаємодії, лідерства та командної роботи. Залучено було 32 учасники освітнього процесу.

Комунікативні схильності

За результатами тестування встановлено, що рівень розвитку комунікативних схильностей у більшості учасників є недостатнім.

Низький рівень мають 16 осіб (50%) — це свідчить про труднощі у встановленні контактів, невпевненість у спілкуванні, схильність уникати активної взаємодії. Такі респонденти, як правило, пасивні у спільній діяльності, обережно ставляться до нових знайомств і потребують підтримки в міжособистісному спілкуванні.

Нижче середнього рівня — 5 осіб (15,6%): учасники можуть проявляти ініціативу у спілкуванні, але не завжди впевнено відстоюють власну позицію, уникають конфліктних ситуацій.

Середній рівень — 3 особи (9,4%), що характеризує помірну комунікабельність і здатність підтримувати стосунки за сприятливих умов.

Високий рівень — 6 осіб (18,8%): ці респонденти мають розвинені комунікативні навички, вміють встановлювати контакти, проявляють відкритість і толерантність у спілкуванні.

Дуже високий рівень — 2 особи (6,2%), які відзначаються високою комунікабельністю, умінням переконувати, створювати позитивний настрій у групі та виступати ініціаторами спільних дій.

Висновок: більшість учасників мають низький або нижче середнього рівня розвитку комунікативних схильностей (понад 65%), що може утруднювати налагодження ефективної взаємодії в колективі. Рекомендовано проводити тренінги з розвитку навичок комунікації, активного слухання, емоційного інтелекту та впевненої поведінки.

Організаторські схильності

Результати дослідження організаторських схильностей показали більш різноманітну картину:

Низький рівень — 10 осіб (31,3%), що свідчить про недостатню готовність брати на себе відповідальність, труднощі у плануванні та координації дій інших.

Нижче середнього рівня — 6 осіб (18,8%): виявляють певну ініціативу, але не завжди доводять розпочаті справи до кінця, потребують керівництва.

Середній рівень — 6 осіб (18,8%), які можуть організовувати спільну діяльність у простих ситуаціях, але без вираженого лідерства.

Високий рівень — 4 особи (12,5%), що свідчить про наявність організаторських здібностей, відповідальності, уміння планувати й координувати діяльність інших.

Дуже високий рівень — 6 осіб (18,8%): ці респонденти мають виражений лідерський потенціал, ініціативність, уміння мотивувати групу, швидко приймати рішення та ефективно організовувати роботу колективу.

Висновок: хоча значна частина опитаних (понад 50%) має низький або нижче середнього рівня організаторських схильностей, помітна частка осіб з високими та дуже високими показниками (приблизно 31%) демонструє наявність лідерського потенціалу й організаційних здібностей. Це створює можливості для розвитку в групі ефективного командного лідерства та взаємопідтримки.

Загальний висновок:

У більшості респондентів виявлено низький або середній рівень розвитку комунікативних і організаторських схильностей, що може впливати на ефективність спільної діяльності та налагодження взаєморозуміння в колективі.

Разом з тим, частина учасників із високими та дуже високими показниками має потенціал для формування позитивного мікроклімату, розвитку командного духу, ініціативності та відповідальності.

Рекомендації:

Для розвитку комунікативних умінь намагайтеся частіше висловлювати свою думку, брати участь у дискусіях та практикувати активне слухання. Розвивайте організаторські навички через планування, відповідальність за невеликі завдання та участь у групових проєктах. Поступово ускладнюйте свої ролі та не бійтеся ініціативи. 

Пам’ятайте: регулярна практика допоможе підвищити вашу впевненість і ефективність у взаємодії з іншими.