Шляхами випускників. Вікторія Єремченко

Наступна розповідь про випускницю 2025 року – Вікторію Єремченко. Я зателефонувала Вікторії сама, побачивши активність у соціальних мережах як молодої фахівчині, що працевлаштувалась керівником гуртка образотворчого мистецтва «Живопис» у КЗ «Лозівський Палац дитячої та юнацької творчості» ЛМР.

«Навчаю діток основ композиції, живопису, графіки, скульптури, – говорить Вікторія. Вивчаємо історичні витоки образотворчого мистецтва та декоративно-ужиткове мистецтво. Беремо участь у флешмобах, заходах нашого закладу та конкурсах.

Намагаюся відкривати перед учнями двері не лише у світ мистецтва та творчості, а й прищеплюю любов до природи та навколишнього середовища. Відтак, нещодавно, ми відвідали станцію юних натуралістів, узявши із собою смаколики для мешканців живого куточка.

Я працюю неповних два місяці, ми не так багато ще встигли з учнями, але маємо вже маленькі перемоги та відзнаки.

1. Я, як педагог отримала Подяку, з нагоди дня позашкілля. У КЗ «Харківський обласний Палац дитячої та юнацької творчості» відбувся щорічний відкритий обласний фестиваль-рух педагогічних ідей «СВІТ ПОЗАШКІЛЛЯ». Ми надсилали на виставку свої роботи та отримали подяки.

Мої учні взяли участь у I Всеукраїнському конкурсі з декоративно-ужиткового мистецтва «Козацький оберіг» приуроченому до дня Козацтва та вибороли 2 та 3 місця. І я, як педагог, отримала подяку за підготовку переможців. Конкурс проводив Центр творчості дітей та юнацтва Оболонського району м. Києва.

Один з моїх учнів, мій племінник – Єремченко Артем взяв участь у II Всеукраїнському конкурсі дитячо-юнацької творчості до Всесвітнього дня фотографії «Захоплюючі миті життя» та зайняв перше місце. Конкурс проходив на освітній платформі Алаба.

Я навчаю не просто малювати, а вкладати душу у свої роботи й обов’язково мислити в процесі малювання. Наприклад, історія роботи до конкурсу «Захоплюючі миті життя».

Автор світлини: Артем Єремченко

«Я люблю тварин. Коли я приїжджаю на канікули в село до бабусі, то люблю спостерігати за ними, бо їх у неї дуже багато: по городу бігають зайчики та фазани, під стріхою мешкають горобці. А ще до неї кожного року повертаються ластівки і щороку відлітають у теплі краї вже великим сімейством. Цього літа я зустрів самотнього маленького їжачка. Спочатку я засмутився, бо подумав, що він загубив свою маму. Але, погодувавши їжачка, той побіг у своїх справах. Відтоді їжачок щодня приходить у гості за смачненьким. Так у мене з’явився новий друг, і я вкотре переконався – навколишню природу треба оберігати». Історія Артема Єремченка

«Артем теж, як і я, любить тварин, рятує, годує», - підсумовує Вікторія і продовжує: «Зараз ми також беремо участь у IV Всеукраїнському конкурсі дитячо-юнацької творчості до Всесвітнього дня тварин «Наші друзі» від освітньої платформи Алаба: я, як студентка ХНПУ імені Г.С. Сковороди, і я, як керівник гуртка(підготовка учасників) та мої кілька учнів. Результати будуть оголошені 20.11.2025 р.

Також я готую учня до участі в Обласному фестивалі-конкурсі образотворчого та декоративно-ужиткового мистецтва «Розквітне Україна». Тема: «Моя мрія – мої крила». Фестиваль проводить КЗ «Люботинський мистецький ліцей «Дивосвіт»» Харківської обласної ради під патронатом Харківської обласної ради у межах соціокультурного проєкту.

Разом з колегами на замовлення волонтерів розписую гільзи в патріотичному стилі, петриківським розписом, зображую мотанки.

Ці малюнки як символ продовження життя, як виклик смерті, заклик до миру, ці малюнки як генетичний код нації. Планую підготувати за власним ескізом мотанку. Взагалі-то, я не хочу, щоб моя творчість була пов’язана з війною».

Утворилася болісна пауза.

Вікторія змінює тему розмови. «Я рада, що була частиною великої творчої сім’ї КЗ «ЛФВКМ» ХОР.

Я отримала безліч знань і величезний досвід, не зважаючи на дистанційне навчання, перебої зі світлом та інші прикрощі воєнного стану. Але попри це, я та наша група загалом завжди намагалися виконувати все вчасно й не підводити своїх викладачів.

Я вдячна всім викладачам рідного коледжу, які були причетні до нашого зростання як художників, майбутніх педагогів за їхню працю в такий нестабільний і тривожний час.

Особлива вдячність:

Шапко Ларисі Іванівні – кураторці навчальної групи за розуміння, підтримку та чудові знання, за становлення нас, невпевнених студентів, як майбутніх організаторів культурно-дозвіллєвої діяльності;

Слободяник Марині Віталіївні – як викладачці та моїй дипломній керівниці, за підготовку, розуміння, поради та настанови;

Савіну Сергію Володимировичу – за змістовні теми, цікаві уроки, за занурення у світ комп’ютерного проєктування й основ web та мультимедіа, які я зараз використовую у своїй педагогічній роботі».

Робота над дипломним проєктом

Я пригадую дипломний сценарій Вікторії. Мене вразив неординарний підхід до зовсім не нової теми природи: «Ілюстрація концепції "Чотири пори року – чотири етапи життя»". Ідея полягала в тому, щоб показати зв’язок між порами року та етапами людського життя:

Весна – це пробудження, народження.

Літо – уособлення дитинства та юності.

Осінь – зрілість, терпіння.

Зима – старість, спокій, підбиття підсумків життя.

У сценарії Вікторія поєднала театралізацію з виставкою власних робіт, присвячених кожному сезону: весняний пейзаж, літній пейзаж, осінній та зимовий пейзажі. Мінімалізм у декораціях – тільки мольберти та пейзажі, щоб нічого зайвого не відволікало від живої творчості, а навпаки своєю стриманістю і мінімалізмом підкреслювали головних героїв сюжету – людину і пори року.

Я відчула у спілкуванні небайдужість Вікторії до своєї творчої справи. Свою розповідь Вікторія почала зі слів: «Назву гуртка обирала не я, я прийшла працювати вже на гурток з назвою». І я розумію, що ця мініатюрна і тендітна дівчина не зрадить професії, яку обирала з любов’ю. Вона буде удосконалюватися, і, змінить не тільки назву гуртка, а і вноситиме свій особистий вклад у виховання юних обдарувань, у розвиток української культури.

Лариса Шапко

Поширити: F P X In