1 жовтня - День захисників і захисниць України, День Українського
козацтва. День захисників і захисниць України – це свято нескорених, бо,
незважаючи на всі випробування, дух українського народу не вдається зламати
жодному з ворогів.
Захисники і захисниці України – це ті, для кого поняття – честь, гідність,
сила, витримка і відповідальність – не просто слова. Це ті, хто готовий не на
словах, а на ділі повсякчас захищати свою родину, свій народ, свою країну.
Схиляємо голови перед тими, хто довів високе звання Захисника власною кров’ю і
доземно вклоняємось тим, хто заплатив за це своїм життям. Вшановуємо міцність
духу наших славних предків та пишаємось хоробрістю сучасних героїв –
захисників та захисниць української землі!
У вересні 2024 року відбулася настановча онлайн-конференція викладачів і
студентів випускного курсу спеціальності 025 "Музичне мистецтво" групи 94ХНД/113ХНД щодо проходження педагогічної практики у 2024 – 2025 навчальному році. Керівники практики надали
інформацію студентам про бази проходження практики, познайомили з керівниками від баз практики та повідомили розклад
занять учнів. Під час зустрічі була приділена увага питанням організації педагогічної практики в умовах навчання в дистанційному форматі.
Київ. Бабин Яр. Трагедія людства на українській землі.
83 роки тому нацисти вбили близько 100000 людей. Розстріляли дітей, жінок,
чоловіків, цілі родини за те, що у них текла кров свого народу – вони були
євреями, українцями, ромами. Бабин Яр – місце пам’яті та некрополь тисячам
цивільних громадян і військовополонених, розстріляних нацистами у 1941–1943
роках.
Пам’ятаємо трагедію Бабиного Яру. І робимо все, щоб покарати винних, які
сьогодні повторюють нацистські злочини.
Світла пам’ять жертвам трагедії Бабиного Яру.
Світла пам’ять усім невинно вбитим.
До роковин трагедії у Бабиному Яру в бібліотеці коледжу підготовлено
віртуальну книжкову виставку. Читаємо, щоб пам’ятати.
Нестерпним болем повен Бабин Яр.
Тисячоліттям тугою волає.
Безсилі тиша тут і календар.
І берегів у пам’яті немає. П. Маркіш
Чорна книга
Найстарша і найновіша книга, оскільки українською вона вийшла лише цього року.
Василь Гроссман та Ілля Еренбург збирали матеріали в ході Другої світової
війни про злочини в Бабиному Яру та інших місцях. Чорна книга вперше зібрала
ці тексти, дала їм форму. Вона була заборонена сталінською владою, хоча вже
була верстка. Дуже важливо, що книга не зникла назавжди.
Далі є карколомна історія про друк на Заході в Лазаньї та в Ізраїлі. І лише
цього літа Чорна книга з’явилася українською мовою у видавництві «Дух і
літера». Чорна книга - це пам’ять про те, як від початку 40-их років
починається боротьба за правду, за Бабин Яр. Чорна книга – це сильний свідок,
який укладали надзвичайно талановиті письменники.
Бабин Яр. Історія і пам’ять
Це дуже важливий приклад співпраці. Книга вийшла українською і англійською
мовами. Передмова Нормана Наймака. Упорядники: Владислав Гриневич і Пол Роберт
Магочі . Тут є також Карел Бергоф «Україна під нацистською владою», Віталій
Нахманович «Бабин Яр як символ Голокосту» та інші українські і західні
дослідники.
Бабин Яр. Голосами Маріанни Кіяновської
Маріанна отримала за цю книгу Шевченківську премію. Дуже складна книжка для
прочитання. Видана у видавництві «Дух і літера». Цього серпня Київ мав шанс
почути голоси Бабиного Яру на території Софії Київської. Ця книга – видатне
явище на рівні видатних книг двадцятого століття.
Бабин Яр» Анатолія Кузнєцова
Це роман-документ, де не єврей розповідає про те, свідком чого він став. У
2009 році книгу перевидали українською мовою. Цього ж року на розі
Кирилівської і Петропавлівської вулиць з’являється бронзова статуя хлопчика,
який читає оголошення, про те, що всі євреї міста Києва мають прийти до
Бабиного Яру. Це власне Анатолій Кузнєцов у дванадцятирічному віці, який став
свідком тих моторошних подій у Бабиному Яру. Так кожен на вулиці Києва може
зустріти свідка. Ця зустріч зі свідком когось шокує, а когось змушує пригадати
в якій історії ми живемо. Таким шоком була поява книги Анатолія Кузнєцова в
середині 60-их років. Вона з’явилася в цензурованому вигляді шаленим накладом
в 2 мільйони примірників в часописі «Юність» і 150 тисячним накладом книгою.
Через конфлікт з режимом автор емігрує до Лондона, де отримує політичний
притулок і працює на радіо «Свобода». У 1979 році Анатолій Кузнєцов помер
загадковою смертю. Анатолій Кузнєцов – дуже важливий свідок. У 1941 році він
вів нотатки і його джерела як прямого свідка дуже цінні для вивчення цієї
трагедії.
Помалювали на свіжому повітрі з Мариною Віталіївною Слободяник, викладачкою
живопису нашого закладу.
Пленер — це особливий вид художньої практики, коли митці працюють на
відкритому повітрі в безпосередньому контакті з натурою. Цей процес має безліч
переваг і приносить художникам унікальні враження та емоції.
Пленер завжди стимулює творчість. Крім того, малювання на природі має
позитивний вплив на психоемоційний стан. Природа заспокоює, надихає і
допомагає зняти стрес. Багато художників відзначають, що процес творення на
свіжому повітрі приносить їм радість і задоволення.
Також пленер може стати чудовою можливістю для спілкування з іншими митцями.
Спільна робота на природі сприяє обміну досвідом, ідеями та техніками, що може
бути дуже корисним для професійного зростання.
Під час майстеркласу було створено яскраві пейзажі в стилі спонтанного
реалізму. Художники, які працюють у цьому стилі, часто відмовляються від
строгих планів і ескізів. Вони дозволяють своїм емоціям та інстинктам вести їх
у процесі створення, що призводить до унікальних і несподіваних результатів.
Художники прагнуть передати не лише зовнішній вигляд предметів, а і їхню
сутність, настрій і атмосферу. Спонтанний реалізм може порушувати традиційні
правила композиції, відтворення кольору та форми. Це дозволяє художникам
створювати роботи, які є вільнішими у виконанні та експресивними.
Здобувачі освіти 1 курсу спеціальності «Образотворче мистецтво, декоративне
мистецтво, реставрація» КОМУНАЛЬНОГО ЗАКЛАДУ «ЛОЗІВСЬКИЙ ФАХОВИЙ ВИЩИЙ КОЛЕДЖ
МИСТЕЦТВ» ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСНОЇ РАДИ долучились до заходу «Релакс і творчість:
простір для себе», що проходив у рамках Всеукраїнської програми ментального
здоров'я «Ти як?» за ініціативи Олени Зеленської.
Майстер-клас на тему: «Керамічна іграшка веселе поросятко» від викладача
Медведєвої Юлії Леонідівни. Ліплення з глини руками сприяє згуртуванню
колективу, пробудженню фантазій, позитивному впливу на психоемоційний стан та
має заспокійливий ефект.
Під умілим керівництвом викладача Гнилицької Світлани Анатоліївни студенти
створили спільну творчу роботу «Берегиня» в техніці «Самчиківський розпис»,
яка своїм колоритом надихає, мотивує та надає невичерпну енергію. Колективна
робота – це ефективна і продуктивна практична діяльність команди, яка
об’єднує.
Відеофільм присвячений народному проєкту «Модна лозівчанка 20-го століття.
Бережемо традиції», орієнтований на широкий загал людей, зацікавлених спадком
ретроодягу. .15 вересня, напередодні 155-річниці міста Лозова, на платформі
Коледжу мистецтв відбулася прем`єрапершого в історії міста проєкту,
присвяченого спадку національного та світського одягу. Масштабний проєкт, до
якого увійшли музейна експозиція фотодокументів, раритетні предметипобуту;
майстерклас з петриківського розпису для дітей зі статусом ВПО; арт-дефіле
ретроодягу. Подія завершилася аплодисментами та схвальними відгуками в
соцмережах. Тож давайте подивимось, хоча б на деякі фрагменти захоплюючого
дійства, відзнятого Юлією Шматченко та Мариною Колісник. Арт-дефіле має
документальний характер і умовно ділиться на дві частини: етнографічну, що
оповідає про традиційні вишиванки першої половини двадцятого століття, що
носили жителі Лозової (зберігали стрій своїх предків з Полтавщини,
Слобожанщини) та історичну, побудовану на унікальних розповідях людей про долю
предметів повсякденного та святкового одягу з іхнього життя. Упродовж
підготовки заходу відкривалися все нові й нові цікаві факти власних історій
героїнь: Галини Портас, Оксани Гамори, Олени Нижник, Валентини Бодіної та
інших спікерів заходу. У створенні проєкту взяли участь кілька меценатів,
серед них депутатка Харківської обласної ради – Лариса Іванівна Орлова. День
міста Лозова став покликом для створення стрічки. Одним із факторів, що
посприяв створенню проєкту, автор – Галина Перець, називає збільшення
масштабності і вихід на закордоння Дня вишиванки, який минулого року
відзначали всорока країнах світу. Зберегти код нації, одяг - як ознаку
самоідентифікації, предмети гардеробу – як символ ключових подій родини,
набуває неабиякої значущості, особливо в наших умовах сьогодення. Показати
різноманіття одежини, різні види технік вишивки та крою – замало. А от коли це
підкріплено цікавими історіями не менш цікавих людей – картинка начебто
оживає! Заслуговує на окрему згадку історія Оксани Гамори, родина якої, мов
коштовний скарб, закопувала, ховала, вивозилау валізах одяг предків через дві
Світові війни. Ця історія є дуже показовою для сучасних лозівчан. Фільм,
змушує радіти, захоплюватися, пишатися.Такі заходи творять історію нашого
міста, а той, хто не знає своєї історії, як відомо, не має імайбутнього.
День Харківської області відзначається сьогодні, 19 вересня. Саме цього дня в 1943 році Харківська область була повністю звільнена від нацистських загарбників. З того часу минув 81 рік коли над Харківською областю, — руїнами, згарищами і полум'ям ще не стихлих боїв, — небо стало мирним.
22 вересня в Україні відзначається День партизанської слави. Свято встановлено в Україні на підтримку ініціативи ветеранів війни та з метою всенародного вшанування подвигу партизанів і підпільників у період ІІ Світової війни 1939-1945 років, увічнення їх пам’яті згідно з Указом Президента України «Про День партизанської слави» від 30 жовтня 2001 року № 1020/2001.
Цей день - данина всенародної поваги до тих, хто в суворий воєнний час боровся з фашистами в глибокому тилу ворога, не шкодуючи свого життя. 6200 партизанських загонів і підпільних груп, які налічували близько мільйона людей, завдавали відчутних втрат гітлерівським військам на окупованій території.
З приводу вшанування подій другої світової війни до широкого загалу звертається викладач історії Сергій Вікторович Шаповаленко.
З нагоди Дня фізичної культури і спорту (у 2024 році – 14 вересня) та
Міжнародного дня студентського спорту (20 вересня) і з метою активізації
фізкультурно-оздоровчої та спортивно-масової роботи, пропагування здорового
способу життя, залучення здобувачив освіти до систематичних занять фізичною
культурою та спортом в КЗ «ЛОЗІВСЬКИЙ ФАХОВИЙ ВИЩИЙ КОЛЕДЖ МИСТЕЦТВ» ХОР була
проведена «Спортивна руханка».
В рамках флешмобу «Рух – наше здоров’я!». В заході взяли участь здобувачі
освіти І-ІІ курсів коледжу.
15 вересня об 11:00 у затишному дворі ЛОЗІВСЬКОГО ФАХОВОГО ВИЩОГО КОЛЕДЖУ
МИСТЕЦТВ всемогутня мода повернула колесо часу. Вперше у нашому місті був
презентований народний проект «Модна лозівчанка 20-го століття. Бережемо
традиції».
Глядачі потрапили у минуле нашого міста: від початку двадцятого століття
крізь шістьтидесяті до двотисячних. Час пришвидшився й присутні за одну
годину прожили майже століття. Проект створений Коледжем мистецтв,
ентузіастами, які згуртувалися навколо ідеї культуролога Галини ПЕРЕЦЬ.
Цей захід – подарунок місту ЛОЗОВА та його містянам. До події була
створена музейна експозиція, зібрана з повагою та зацікавленістю
лозівчанами, захопленими історією нашої Батьківщини.
Окремою частиною події став майстер - клас з петриківського розпису, де
із натхненням малювали запрошені діти зі статусом ВПО. Навчали
петриківським візерункам колишні студенти коледжу, а зараз досвідчені
художники-викладачі Юлія БІЛОУС та Анастасія МОВЧАН.
Почесні учасники події – жінки, що надали власні колекції одягу для
арт-дефіле: Світлана Акіменко, Валентина Бодіна, Світлана Вовк, Оксана
Гамора, Марина Даниленко, Галина Криворучко, Тетяна Лашина, Світлана
Курзіна, Олена Нижник, Галина Портас, Валентина Попович, Тетяна
Руденко. Прекрасних, жіночних моделей було тридцять три! Серед
учасниць – студенти коледжу мистецтв та творчі лозівчанки. Грандіозна за
своїми масштабами робота команди проекту: Марини Слободяник, Тетяни Гоч,
Клавдії Положинської, Сергія Захарченко, Владислава Кривошлика, Ігоря
Тетянініна, Ольги Нестерук, Наталії Гаврилової, Артема Рюми.
Організатори запрошували присутніх розповідати цікаві історії, пов'язані
з представленим одягом. Арт-дефіле дало уявлення, якими були лозівчанки
25- 100 років тому. Показ «Модна лозівчанка 20-го століття. Бережемо
традиції» від Галини ПЕРЕЦЬ, ретро-вернісаж від Марини КОЛЕСНІК,
ретро-макіяж від Марії СЛОБОДЯНИК, ретро-зачіски від Наталії ДАВИДОВОЇ,
достеменно відтворили
минулу епоху. Кожний з мандрівників у часі відчував щось дуже особисте –
ностальгію, здивування, сум, тиху радість чи захват. Давайте вже сьогодні
зберігати те, що буде цікавим для наших нащадків, зберігати свою
культуру.
16 вересня 2024 року виповнюється 81 річниця з Дня
визволення Лозівщини від нацистських окупантів у Другій Світовій війні. День визволення – це
наш найсвятіший день. Адже до цього були і 41-й і 42-й роки. Були наступи і
поразки, були відчай і страх, полон і вогонь, голод і залякування, біль і
смерть.Невимовно тяжких втрат зазнав
український народ в тій страшній війні. Її принесли з собою нацистські
окупанти, які без жалю топтали українську землю, палили міста і села, убивали на своєму шляху
кожного, хто не хотів коритися загарбникам.
Місто Лозова у 1941-1945 роках мало велике політичне,
економічне і воєнно-стратегічне значення і займало у військових планах Гітлера
значне місце.
Перші підрозділи загарбників увійшли до Лозової восени
1941.
Окупанти створили два концтабори, вбивали без суду і
слідства, грабували, гвалтували, відправляли на загибель та важкі роботи до
Німеччини, встановили комендантську годину, дисциплінували містян побиттям
палками, проводили облави, тисячі людей
стратили через розстріл у Заячій балці.
За 2,5 роки окупації Лозової, наші земляки мужньо
протистояли ворогу, створюючи підпільні організації та загони. Декілька десятків
тисяч мешканців Лозівщини мужньо воювали на фронтах Другої Світової війни.
Після її закінчення відбували місто й підняли його з руїн.
Місто тричі було окуповане військами фашистської
Німеччини, але тричі війська-захисники одержували перемогу.
На хвилях радіостанцій транслювалася розповідь
українського письменника і військового кореспондента Івана Лє про небачені
руйнування, які пережила Лозова в окупації.
А в серпні 1943 року передавали і вірш Павла Тичини:
«За Харьковом воскреснет и Полтава»:
Уже из Лозовой и Павлограда
Днепр нам видно, дорогой наш Днепр...»
На світанку 16 вересня 1943 року була звільнена сама
Лозова.
Скільки років би не минуло, не забуваємо ми
воїнів-визволителів нашого міста.
Наш земний уклін ветеранам, учасникам бойових дій,
дітям війни, усім, хто виніс роки окупації та пекло концтаборів, хто піднімав з
руїн і відроджував Батьківщину, всім тим людям, хто чекав, вірив, працював у
тилу, допомагав здобувати мир.
Перейти до Ґуґл-класу
Замовити довідку
Написати звернення
