16 вересня 2024 року виповнюється 81 річниця з Дня
визволення Лозівщини від нацистських окупантів у Другій Світовій війні. День визволення – це
наш найсвятіший день. Адже до цього були і 41-й і 42-й роки. Були наступи і
поразки, були відчай і страх, полон і вогонь, голод і залякування, біль і
смерть. Невимовно тяжких втрат зазнав
український народ в тій страшній війні. Її принесли з собою нацистські
окупанти, які без жалю топтали українську землю, палили міста і села, убивали на своєму шляху
кожного, хто не хотів коритися загарбникам.
Місто Лозова у 1941-1945 роках мало велике політичне,
економічне і воєнно-стратегічне значення і займало у військових планах Гітлера
значне місце.
Перші підрозділи загарбників увійшли до Лозової восени
1941.
Окупанти створили два концтабори, вбивали без суду і
слідства, грабували, гвалтували, відправляли на загибель та важкі роботи до
Німеччини, встановили комендантську годину, дисциплінували містян побиттям
палками, проводили облави, тисячі людей
стратили через розстріл у Заячій балці.
За 2,5 роки окупації Лозової, наші земляки мужньо
протистояли ворогу, створюючи підпільні організації та загони. Декілька десятків
тисяч мешканців Лозівщини мужньо воювали на фронтах Другої Світової війни.
Після її закінчення відбували місто й підняли його з руїн.
Місто тричі було окуповане військами фашистської
Німеччини, але тричі війська-захисники одержували перемогу.
На хвилях радіостанцій транслювалася розповідь
українського письменника і військового кореспондента Івана Лє про небачені
руйнування, які пережила Лозова в окупації.
А в серпні 1943 року передавали і вірш Павла Тичини:
«За Харьковом воскреснет и Полтава»:
Уже из Лозовой и Павлограда
Днепр нам видно, дорогой наш Днепр...»
На світанку 16 вересня 1943 року була звільнена сама
Лозова.
Скільки років би не минуло, не забуваємо ми
воїнів-визволителів нашого міста.
Наш земний уклін ветеранам, учасникам бойових дій,
дітям війни, усім, хто виніс роки окупації та пекло концтаборів, хто піднімав з
руїн і відроджував Батьківщину, всім тим людям, хто чекав, вірив, працював у
тилу, допомагав здобувати мир.
Вічна Слава Героям!